Эй, братаны! Вы меня слышите? Вот расскажу вам историю из моей жизни. Однажды я решил поехать за грибами, да не простыми, а такими, что под воздействием которых весь мир становится ярким, психоделическим.
Заказывать наркотики через Интернет – вот что для меня стало обычным делом. Ведь это так просто! Всего несколько кликов мышкой, и ты уже можешь заказать все, что тебе нужно. На этот раз я решил прикупить кодеин для своей коллекции галлюциногенов. Вот такое странное увлечение у меня – собирать и пробовать самые разные наркотики.
Когда посылка наконец добралась до меня, я бросился распаковывать ее словно ребенок, получивший подарок на Рождество. Внутри была прозрачная пластиковая упаковка, заполненная белым порошком. Это и был мой долгожданный кодеин.
Зип-лок пакетик, в котором хранился наркотик, уже готовился к своей задаче. Я быстро достал шприц и стал готовить микстуру, которую позже планировал поставиться. С каждой минутой мое сердце стучало все сильнее, а руки тряслись от нетерпения. Я знал, что скоро весь этот мир рухнет перед моими глазами.
Наконец, я готов был сделать инъекцию. Зажав плотнее руку, я впустил микстуру в свою вену. Небо в глазах помутилось, а сознание улетело в невероятное путешествие между реальностью и фантазией. Я ощущал, что мои глаза горят огнем, и я готов сделать что угодно, лишь бы продолжать наслаждаться этим трипом.
Вскоре я понял, что время разлетается совсем не так, как обычно. Отрывки прошлого и будущего постепенно слились в одно целое. Я просто наслаждался этим состоянием, когда все ощущения переполняют тебя до предела.
Но, как говорится, все хорошее когда-то заканчивается. Состояние эйфории начало постепенно спадать, а я понял, что пора идти в лес за теми самыми грибами. Ведь они были моей главной целью.
Я прогуливался по лесу, наслаждаясь прекрасной природой и своим внутренним состоянием. Запахи, цвета и звуки вокруг проникали в мою душу, создавая незабываемые ощущения.
| Морфон | мдма | пептиды |
| Тянуть | шмальнуть | дуеть |
И вдруг я увидел их – моих долгожданных грибов. Они были красивыми и притягательными, и я не мог устоять перед искушением попробовать их. Они выглядели так, словно бы они были из другого мира – яркие, психоделические, нереальные.
С каждым глотком воздуха я все глубже погружался в волшебный мир галлюцинаций. Мои глаза широко раскрылись, а в ушах зазвучали непонятные звуки. Я уже совсем потерялся во всем этом, и мой разум тянулся за каждым звуком, за каждым зрительным образом.
Но знаете, что меня на самом деле удивило? Я вовсе не чувствовал никакой вины или стыда за свое поведение. Напротив, я чувствовал, что это – единственно верное состояние, в котором я могу прожить полноценную жизнь.
Так я провел весь день – в путешествии между реальностью и моими фантазиями. Увиденные образы и пройденные эмоции оставили неизгладимый след в моей душе. Я чувствовал себя свободным, оторванным от повседневности, и это было как настоящее волшебство.
Но, конечно же, такую жизнь наркомана нельзя рекомендовать. Я сделал много ошибок, и сейчас пытаюсь исправить свою жизнь. Но я верю, что каждый из нас способен изменить свою судьбу и найти счастье в непьяном состоянии.
Братаны, не связывайтесь с наркотиками! Живите своей жизнью, наслаждайтесь каждым мгновением – ведь это все, что у нас есть. Будьте сильными и настойчивыми, и только так вы сможете стать настоящими победителями!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
